Любов, Президент і парадигма космосу - Страница 40

— Я ні з ким воювати не хочу, тату.

— Але ти Президент «Мажестік-12», в твоїх руках мільярди. Я боровся за них все своє життя.

— Любий татусю, я лишаюся тут.

— Що? В цій варварський країні? Ти, який маєш двадцять вісім мільярдів доларів на своїх рахунках? І відмовляєшся від такого багатства?

— Мені вистачиь тих акцій, які я поклав в женевські банки. І взагалі, це вельми непристойно шепотітися отак в присутності жінки. Міс Віруньо, я перепрошую, ходімте до командира корабля. Серж, мабуть, заждався нас в ходовій рубці.

Серж був не в рубці. Серж сидів у своїй каюті з високими гістьми — Президентом України і його дружиною Людмилою Іванівною. Чекали сеансу розмови з «космічним братом», обіцяної рівно на шосту вечора. Червоно-багряна куля була уже відкрита, її палюче око втупилося в півморок каюти.

Гості знали, що розмова буде по-суті мовчазною, кожен має почути колос Космосу у собі, в своєму серці і в своєму розумі. Іншого контакту поки що не було.

Тихенько ввійшли Віруня й син та батько Реттігани. Ясно, їм було дозволено бути присутніми на сеансі. Вони сіли на койці і завмерли. Віруня непомітно зиркнула на Президента. Вираз обличчя мав ледь іронічний, ледь зверхній. Але ображати господаря не хотів. У кожного свої дивацтва. Послухаємо й Космос.

І враз багряне око нервово затріпотіло. Потім наче пригасло. І миттю запалахкотіло кривавим, вимогливим багрянцем. Президент зсупив брови, стиснув губи. Тиша була довга, в ній пробивалися далекі голоси з палуби, кроки, шуми моторів. Кривавиця в багряному оці густішала і зненацька озвалася в душі Президента рівним голосом.

Голос вимовляв українські слова:

«Нам шкода, що дві братні держави не знайшли сьогодні спільної мови. Парадигма політичного мислення Росії досі лишається в сфері імперських нахилів. Україна зрозуміла головне: кожна планета є членом сім’ї Космосу. Спасибі вам за це, земляни-українці! Спасибі вашому Президентові, вашому уряду! Ми розуміємо, що ви всі досі не припускали нашого існування. І ваш Президент мав сумніви. Жаль! Ви, жителі землі, досі не втямили простої істини: можна заборонити ядерну зброю, її випробування і її виробництво, але нікому несила перекрити шляхи ядерної контрабанди. І ось маєте: до ваших берегів, як ми й попереджали ваших представників, наближаються кораблі: з найманцями і ядерними матеріалами. Ще раз змушені застерегти вас: це шлях до великої катастрофи! Якщо Крим перетвориться на таємну майстерню ядерного виробництва, Космос буде змушений вжити рішучих заходів. Інакше «сірі» HJIO підпалять космічне багаття Всесвіту. Стережіться, земляни! Час не жде!

Надто звертаємося до вас, кримчан. Ви закохані в своє море, воно робить ваш півострів схожим на плавуючий корабель вічності, дає вам силу духу і погляд у світи. Та чи не час вам згадати, що море може бути не лише вісником радості, а й приносити грозу? Надто його глибини. Скільки разів у них затаювався підступний ворог, як легко в його глибинах ховатися підводним човнам нежданого агресора.

Але ж не забувайте і про героїзм мореходців, і хай їм буде від вас вічна шана. В нашому сузір’ї, надто на планеті С-17, моряки завжди тішилися і тішаться славою героїв.

А ви? Чи. не забули ви, земляни, що ніде людина не може виявити стільки героїзму, як на морі? Чи не забули ви сотні й тисячі підводних суден, які потонули в світових океанах і морях, і з ними пішли в небуття прекрасні душі і полум’яні мрії?

Ми горді підводними героями всіх часів і всіх океанів! Ми хочемо запитати вас, земляни: а ви пишаєтесь ними? Ви знаєте їх поіменно?

Тоді послухайте, про кого Космос нагадує вам.

В 1968 році загинула американська підводна лодка, могутній підводний човен-корабель «Скорпіон». Ця субмарина мала 3000 тон водовиміщення і несла на своєму борту атомний двигун, який давав їй змогу долати відстані в десятки тисяч кілометрів. «Скорпіон» вважався гордістю американського флоту, одним із найнадійніших підводних човнів того часу. Він чесно працював із своїм екіпажем з 99 чоловік на борту до травня 1968 року, коли раптово пропав на шляху з Середземного моря на свого базу в Норфолк. Його маршрут був простий і звичайний, після травня від нього не надійшло жодного повідомлення. Всі спроби налагодити зв’язок з човном не дали результату.

Командування розпочало інтенсивні пошуки. Одначе слідів корабля не знайшли, і корабель був оголошений, як такий, що загубився в океані. І зрештою пошуки були припинені.

І тут ми відверто скажемо, що в американській пресі з’явилися трохи незвичайні повідомлення. Від імені космічного Розуму хотіли б визнати їх дуже слушними. Настав час говорити правду. І нехай чорні сили Всесвіту, всілякі «сірі» HЛO не звинувачують нас, представників Космосу в наклепі, бо ми справді знаємо істину, і ця істина в тому, що за загибеллю «Скорпіона» були саме вони, «сірі», ворожі всьому космічному порядку, ненависні людям і землі в цілому. Вам, брати наші земляни!

Ми знаємо, що в американських газетах були надруковані сміливі заяви деяких журналістів. Вони, ризикуючи життям, спробували відкрити світові правду. Ця правда полягала в тому, що в руках військово-морського флоту США опинилися магнітофонні записи радіодонесень зі «Скорпіону». В них йшлося про дивне і страшне. А саме про те, що незадовго до свого зникнення субмарина гналася під водою (а, може, й над водою) за якоюсь незвичайною ціллю. Ця ціль мала швидкість шалену, постійно змінювала курс, ховалася на глибинах від «Скорпіона» і всіляко давала йому зрозуміти, що зневажає його, що вона неземного походження.